Його улюбленою біблійною притчею була історія про те, що
багатому настільки ж складно проникнути у ворота раю, як верблюдові пройти у
вушко голки. Ця притча, вважав Ніколас Хайек, слушна для мільйонерів, які
сидять на своїх грошах, не даючи їм працювати і нічого не роблячи для
навколишнього світу. Сам же він себе до таких не відносив.
82-річний підприємець не збирався вмирати, навпаки, вражав всіх
своєю енергією. Але в 2003 році завбачливо передав генеральне керівництво
Swatch Group, найбільшою в світі міжнародною годинниковою імперією, що поєднує два
десятки марок, з товарообігом в 5 мільярдів франків у рік і 24 000
співробітниками в усьому світі, своєму синові, Ніку (також Ніколя) Хайеку. При
цьому Хайек-Старший, з вічною сигарою й декількома парами годинників на зап'ястях,
не відійшов від справ, а залишився в кріслі президента адміністративної ради
концерну. Створена Хайеком імперія Swatch Group не залежала ні від кого, але
від неї залежали всі: як мінімум 80% швейцарських і велика кількість іноземних годинників
комплектувалися механізмами його заводу ЕТА. Не виключення і Київський годинниковий
завод – він теж є постійним замовником швейцарських механізмів ЕТА для годинників
KLEYNOD.
«Разом з кончиною Ніколаса Хайека швейцарська
економіка втратила одного зі своїх фронтменів. Безсумнівно, втратила свого
лідера і світова годинникова індустрія. Його життєвий шлях для нас,
годинникарів, є еталоном професіоналізму і яскравим зразком особистісного зросту.
Ніколас Хайек був особливою фігурою в годинниковій сфері й поєднував у собі
якості художника, творця та, в той же час, технічного генія й успішного
бізнесмена. Звичайно, для нас всіх ця втрата невиправна, але Хайек завжди був з
нами й буде в тому, що він залишив після себе. Адже своєю колосальною працею
він сформував культуру годинникового бізнесу, задав основні вектори розвитку і
створив свого роду спадщину, на яку ми завжди будемо звертатися в нашій роботі»
- прокоментував скорботну подію генеральний директор Київського годинникового
заводу Олексій Золотарьов.